Ця погода стимулює алкогольну залежність...

Ця погода стимулює алкогольну залежність.

Ці тумани густі й непроникні, мов мури Трої.

Важкі сині хмари приховують неба безмежність.

Люди довкола посилюють любов до вогнепальної зброї.

Ці міста звідусіль тиснуть, наче слюсарні лещата.

Ці вікна навколо споглядають кожен твій зроблений крок.

Молитви, як і листи без марки — не доходять до адресата.

Ніби відстріляні гільзи, в траві жевріють недопалки цигарок.

Під кінець осені сни глибокі й холодні, мов ріки.

Уві сні повертаються поховані друзі і втрачені шанси.

Морськими контейнерами навантаженні вранці повіки.

Та рідні голоси, немов рибалки з озер, витягають із трансу.

Ці голоси легкі і теплі, неначе щойно опале листя.

Ці голоси необхідні, як військовим кораблям сухі доки.

Вже скоро ліниві сніги покриють дахи передмістя,

й птахи грітимуть дециметрові антени. А доти

Нехай голоси розтікаються тілом, мов анестезія.

Нехай слова проносяться в тиші гарматним розкатом.

Хай ці звуки нагадують, що на вірній стезі я,

допоки один голос кличе "коханим", а інший "татом".

19.11.21