Не смій

Заледве зустріла цей клятий світанок,

Ти знову приснився. Який раз уже?

Втомилась від гордих дорослих мовчанок;

«Кохаю», а потім сумління гризе..

Давай на хвилину заплющимо очі:

Нарешті так тепло в кімнаті моїй.

З тобою безсонні темнії ночі,

Кава для двох. Тепер тільки мій.

Поцілунок на шиї, рука у волоссі

Чарівний твій голос так ніжно тремтить.

Ти - особливий, мені не здалося,

Побудь біля мене хоча б іще мить (...)

Будь ласка, не йди. Дай щастям напитись

Так довго чекала на тебе, мій Рай.

Якщо нам удвох судилось розбитись -

Я зроблю усе, тільки ти не згасай.

В тобі потонула, дихати важко

За руку тримаєш. А може - здалось..

Реальність чи сон - більше не страшно,

Я втратила те, що і так не збулось..

Зустріну вчергове самотньо світанок,

Набридло уже ковтати цю біль.

Гірка сигарета, на цей раз остання.

«Дівчинко, більше кохати не смій»..