Монолог

Увірватись в твій сон і зробити, аби боліло

Щоби ти зрозумів, як же важко в цей час мені.

Я тобі своє серце, свої мрії і тіло,

А ти просто залишив мене у вогні.

Стільки сказано слів, що достатньо уже для збірки,

Та чи треба тобі монолог пустої душі?..

Я втомилась від нашого «солодко-гірко»

Важко так зупинити сльози холодні ці.

Проклинаю той день, коли нас поєднала доля ...

Проклинаю себе, що повелась на погляд твій.

Якби мала тоді при собі якусь хоч зброю -

Зупинити ніхто би мене не зумів.

Роз'єднало життя нашу вічність у сотню пазлів.

Я почала палити. Та, зрештою, не зважай.

Так хотіла аби наші руки сплелися разом...

Я не прийду.

Забуду.

А ти пам'ятай ...