Таверна, в якій можливо все

Локація: радіовежа

Персонаж: дівчина/хлопець з великим майбутнім

Предмет: фото колишньої

Емоція: ентузіазм

Салем із останніх сил дерся вгору радіовежею. Позаду було вже 30 поверхів, ще трішечки, і він досягне своєї цілі. Треба ж було тій ворожці аж так закрутити зі своїми передбаченнями його великого майбутнього. Але заради слави хлопець був готовий дертися хоч на Еверест. Та що там Еверест – окрилений обіцянкою стати кумиром мільйонів, Салем навіть із дівчиною розійшовся, а все тому, що вона мала стати саме колишньою, щоб її фото можна було використати в ритуалі.

Хлопець скривився, згадуючи сльози, що струменіли щоками його колись єдиної і неповторної Леї. Але на фіг Лею, зараз йому конче треба було відшукати точку 66,7 метри, щоб знайти просторові двері. Салем пробіг пальцями по огорожі, що відділяла сходи від вільного падіння у нетрі Ботанічного саду внизу.

Раптом пучки потрапили у своєрідний рівчачок. Хлопець натиснув на нього, і квадрат металу, мов двері, відкрився у нікуди. Під ногами забовванів поріг. Салем перелякано озирнувся, оцінюючи, чи немає кого зайвого, хоча про це треба було подумати раніше. Але ні, на сходовому майданчику він був сам один.

Салем зробив крок уперед і вже наступної миті опинився на дерев’яній долівці, а двері позаду гучно затріснулися.

– Вітаємо вас у таверні «Місячний Кіт». Почувайтеся як удома!

За стійкою стояла дівчина у білому фартушку. Її волосся срібними хвилями спадало нижче стегон, немов океанські хвилі. Навколо снувало трійко котів, що прагнули збити додолу дерев’яні пивні кухлі.

«Майбутнє вже почалося?», подумав про себе Салем, а у голос промовив:

– Та я тут… Де у вас запалюють бажання?

Приязнь ураз випарувалася з лиця дівчини. Рушником, що тримала в руках, хазяйка махнула в бік сходів на другий поверх.

– Друге вікно ліворуч, – а тихіше мовила, – Ще один дурник намалювався.

Пропускаючи неприязнь повз вуха, Салем через кілька сходинок застрибав нагору. Другий поверх був напівпорожнім, не рахуючи кількох картярів у Гвинт та п’янички, що спав у кутку. Хлопець підійшов до потрібного вікна і взяв пузату лампадку із надписом «для бажань». Діставши з внутрішнього кармана фото колишньої, Салем запалив його від свічки й обережно поклав у ємкість, заплющивши очі, як йому наказували, чекаючи, доки папір перегорить. Коли все скінчилося, хлопець висипав попіл на долоню і здмухнув його у відкрите вікно. Тієї ж миті світ навколо ніби збільшився, став набагато чіткішим та яскравішим. Салем насупився і відкрив рота.

– Няв! Няв?

Срібноволоса хазяйка позаду засміялася.

– З оновленням, Салеме. Ти дуже вчасно прибув. Нам якраз до молодика не вистачало четвертого котика, – дівчина хитро підморгнула. – Ти такий гарний, що всі відьми будуть твоїми.

Більше творів Валері «Вел» Растет