Весь дуалізм мого буття

Життя моє тече в кінець.

Кінець чого? — питаю я.

Та ти мовчиш, бо ти не я.

Тобі ще жити, жити, жити...

Мені ж все нити, нити, нити...

Гаразд, скажу одного дня:

Се моя слабкість. Я це я.

Людину тобі не змінити,

тоді чому ж тобі тужити?

Людина в пекло поспіша,

а я не я і я не я,

бо я вода, а ти тверда.

Водичку тобі не змінити,

а тій тебе все ж затупити

не важко було б, якби та

хотіла б того. Та вона

ступила б тебе і пішла.

Цикл життя, цикл буття.

Де ти рідка, де ти тверда,

як кремінь, камінь і скала;

де хліб усьому голова.

Таке життя, таке життя:

моє ниття, його виття.

І я все йду, а ти — скала,

бо я це я, а ти не я,

бо я душа, а ти тверда.