" Нестерпна любов "

І думати стало нестерпно:

кого убив, а кого любив?

У місцині, що звела помилково —

перше світло, треті сліди.

Лють мною оволоділа.

Дитина в очах, жінка молода.

Більше пишу — мов психолог,

пишу, що тварина — це гірша людина.

Думати дико — вільно, без ліку,

на дорозі, де починався другий світ.

І знати: довго не втримаю

цей запах, ці руки — присмак незнайомий.

Коли забираю душі особливих,

стає важко ходити — тягар на серці.

Пам’ять — злий ворог, що тримає все в згадках.

Може, самопожертва — це привілей.

Нездорова цікавість — моє вміння,

яке я ховав у кімнатах.

Знати, що мозок нарешті спокійний,

але погляд — відводити.

Від тих милосердних рук,

що до болю кричали божу молитву.

Хворій людині — лише крок,

щоб відчути присмак спомину.