прощання

небо плакало - я посміхалась.

в день, коли я нарешті пішла

серед осені літо настало

що ж, спасибі. уже не твоя.

що боліло - учора сказала,

серед сотень щасливих пісень

сьогодні прощальна заграла

шкода, що так пізно лише.

мабуть, все ж, обійму наостанок

так багато ми разом пройшли.

і настане тихий світанок,

коли поруч будеш не ти.

ти благатимеш на колінах,

і кричатимеш «лиш не йди»

так, це я збудувала стіну,

але цеглу давав мені ти..