unspoken.
30055
///
Ці рухи — мов грація,
світ застиг подихом.
Маленька лисичка
знов сховалась у худі.
Забула приховати
сором’язливість — дурнесенька.
Помітив за склом
твій поклик очей.
Вбивай і надалі
мій розум — лиш посмішкою.
Як у тебе виходить
людські
душі
з’їдать?
///
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯