Сонце

Щоб освітити душу - сонця недостатньо

Зігріти щоб - не вистачить вогню.

Для тебе одягла я гарну сукню,

Але ти все ж таки порвав струну.

Тобі найкраще що могла віддала:

Світанки, сни, солодкі почуття.

А твоє серце, ніби із металу,

Зовсім не б'ється. Я тобі ,,не та,,.

Зірвавши квітку - не забудь про догляд,

Бо вдруге вона вже не зацвіте.

Змарнілі очі ще дарують погляд,

А у душі вже місце біль краде.

Нарешті зупинюсь. Стомились ноги.

Куди я йшла? Навіщо було це?

Попереду ще більш ніж пів дороги,

А я забула вже твоє лице.