Перформанс. Розсилка Awwwards
Лола сьорбнула з паперового стаканчика і сплюнула під ноги. Кава була поганючою, як і її сьогоднішній ранок. Айвен не відповідав на дзвінки і, здавалося, начисто забув про обіцяний спільний похід на виставку, що влаштувала Анна, її подруга. Лола стільки планів склала, стільки всього понавигадувала, щоб їм не соромно було з’явитися серед колег мистецького кола, а той покидьок срав на її старання.
Сніг уночі припорошив авто на стоянці, перетворивши їх на однакові мертві об'єкти, що нагадували радше камені на цвинтарі, ніж механізми. Лола зупинилася біля того місця, де завжди паркувався Айвен. Якби ж він пам'ятав про неї, то це авто стояло б тепер чистим і прогрітим. Але ні, це не чиясь машина, забута до робочого понеділка. Це саме та, що мала б їх везти до урочистої зали. Лола свайпнула екран мобільного і зависла на відео, що щойно вигулькнуло в повідомленні. Там Айвен з розпашілим обличчям і шаленим поглядом обіймав якусь білявку. Та хихотіла, манірно прикриваючи яскраво нафарбованого писка, і повторювала за ним:
— Ми порвемо світ нашим перфомансом!
Лола глипнула на підпис, що стрибав навскіс відео: «Соля і Айвен — зірки сезону!»
— Ах так! Хочеш перформанс? Я тобі влаштую зараз таке видовище, що розірве тобі не тільки щелепу, а й сраку!
Вона сховала телефон до кишені, визула один черевик і занурила його в сніг на капоті Айвенового авто, створюючи помітний слід. Потім те саме зробила з іншим черевиком. Між відбитками Лола вигребла ямку і нашкребла кавової гущі зі стакану. Знайшла у гаманці квиток в галерею і, ретельно його зіжмакавши, застромила в імпровізовану какульку. Зверху побризкала кавою, що й так була паскудною на смак.
— Срала я на тебе, Айвене! — вигукнула до панорамного вікна, за яким мав би бути винуватець її злості.
— Лоло! Ось ти де! А я ніяк не можу до тебе додзвонитись, — з-за кута вигулькнула постать подруги.
— Анно! Ти не повіриш, як я рада тебе бачити! — Лола посміхнулась, намагаючись приховати збентеження.
— Що ти робиш тут, біля будинку Айвена? Ви знайомі? Я саме хотіла запропонувати нашу головну залу для його скандального експоната.
— Це того, де банан на скотчі? — Лола скривилася, згадуючи, що була свідком народження цієї ідеї. Насправді Айвен хотів причепити на скотч глиняний зліпок свого члена, але вона порівняла його з гнилим бананом. Той гмикнув і погодився на справжній банан.
— То ти знаєш? Я й забула, що саме ти просила знати бан з його імені. Це просто геніально! — не вгавала подруга.
— Та нічого особливого, ліпше і не придумаєш, — Лола прикусила вуста, щоб не вибовкати зайвого.
Згори долинув крик:
— Анно! Не можу повірити, — Айвен радісно махав обидвома руками.
— Як ви раді мене бачити, — підхопила Анна.
Лола розвернулася і побігла геть.
Айвен спустився у двір. Здивовано прицмокнув, споглядаючи експозицію на капоті авто. Витягнув телефон:
— Треба зазнімкувати. Таке добро з небес падає і дарма.
Анна сунула йому в руки запрошення з квитком:
— Офіційне підтвердження про зняття бану. Тепер ви вільно можете виставлятися у будь-якій залі агенції «Командор & co», де «со» і є я. У нас з чоловіком сімейний бізнес.
Він зупинився, вирячивши на Анну шалений погляд:
— Біля вас я завжди баніт. Я є баніт. Таке моє призначення.
Вона хихотнула, вловивши хтивий натяк, і дозволила поцілувати край свого зап'ястка, що визирнув з-за краю тугої рукавички.
***
Надвечір посеред майже порожньої зали, не рахуючи громіздкої скульптури якогось пристаркуватого дядька, Айвен насмілився обійняти Анну за плечі. Його рука ковзнула її спиною, що спокусливо визирала зі широчезного вирізу аж до кісточок на сідницях. От вже ті заміжні бізнес-леді. Погойдати б таку на емоційних качелях, задурити обіцянками — і самому можна спробувати стати співвласником галереї. Ще й, певно, чоловік не молодий. Купив собі лялечку на старість, гнилий пердун. Це ж яким треба бути скнарою, щоб такий скарб тримати лише для себе.
— Анно, ти… Ой, я обмовився.
— Ти! Хай буде між нами: «ти», — вона поклала голову на його груди.
Айвен відчув холод Анниної шкіри, який не зовсім асоціювався з її дороговартісною, як для зими, засмагою.
— Ти змерзла?
— Трохи… Нервуюсь… Для мене це вперше, — її губи звабливо розімкнулися на зустріч йому.
Проте Айвен не поспішав. Він не хотів стати іграшкою для примхливої пані. Нехай сама домагається його уваги. Він мріяв про повну владу над нею і її статками.
Анна грайливо випручалась з його обіймів, підбігла до статуї того дядька і впала на коліна перед ним:
— Тепер він твій, Командоре. Я виконала свою частину підготовки. Перформанс за тобою!
Айвен здригнувся від того, що скульптура несподівано піднялася, сягаючи у висоту на добрих два метри.
— Айвене, покидьку, я довго планував це дійство, але не думав, що така птаха, як ти, спокуситься на робота-жінку. Що ж, якщо ти не годен розпізнати обман у живому і мертвому, то де тобі знатися на справжніх почуттях. А мертве може слугувати лише для мистецтва.
З цими словами Командор увігнав спис у тіло Айвена, оросивши білу підлогу червоною кров'ю.
___
NO COMMENTS
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!