Камінний господар. Мешапи.

Дон Жадан (Ж)

Донна Долорес (Д)– дружина

Донна Лоліта (Л)

Донна Соль (С) – коханка

***

Л

(Відкриває медальйон Долорес)

Хто він такий, сей прехороший лицар?

Д

Мій чоловік.

Л

Чому ніколи

тебе не бачу з ним?

Чи він умер?

Д

Ні, він живий.

Л

Він зрадив?

Д

(втомлено зітхає)

Він — дон Жадан

Л

Тепер я розумію.

Його же знає кожна курва у Севільї

Д

Я бачила його

востатнє, як ми були в Кадіксі. Тоді одна танцорка

за море з ним утекла

та там десь і пропала,

а він привіз в Кадікс

Тік-Токерку. Потім вона

пішла у Онліфанс.

Л

Ото, який страшний твій чоловік!

Ну, правда, смак у нього не найкращий

***

Церква в Севільї, мармур між кипарисами. Дві поважні матрони, ясно вбрані

Служка підслуховує

1

Таж він баніт!

2

А за віщо його банітувано?

1

Мовляв у його кліпі цілуються жінки

2

Що ж так погано цілувались?

1

Ні цілувалися прегарно, але ж в церкві!

Служка

Баніт!

(швиденько гуглить кліп)

***

Л

У мене є одна дитяча мрія

Мариться мені Палац Культури,

і сцена нагорі,

немов гніздо орлине. На сцені тій

принцеса молода, ніхто не може

до неї доступитися

Вбиваються і гурти, і поети,

на сцену добуваючись, і кров

червоними стрічками

Д

От яка жорстока мрія!

***

Ж

(замаскований)

Декому вдаються приголосні,

декому голосні

(Довколо збирається натовп шанувальниць)

Л

Сі рядки не потребують маски,

бо доволі вже поважні віком. Як і ви.

(обертається до донни Соль)

Мені він здався кращим на ютубі,

ніж так.

С

Се можна зрозуміти

Ж

(Помічає донну Соль)

Що ж вам бажано, прехороша пані?

С

Не знаєте?

Ж

Чи ви хотіли

підсолодити трохи гірку страву

подружніх обов'язків?

С

З ким?

Ж

Хоч і зо мною. Можу вас провести

***

Л

(Виходить в альтанку, де ховається Дон Жадан)

Ж

Ви теж бажаєте солодощів?

Л

Я найбільш втомилась

від безконечних дотепів сей вечір

Ж

Я в думці мав не дотеп

Л

Що ж інакше?

Ж

Я думав: що могло примусить вас

сценічної слави домагатись?

Л

Та довподоби на горі стоять,

бо так величніше і неприступніш

Ж

Я дуже поважаю неприступність,

як їй підвалиною не амбіції,

а щось живе.

Л

Стояти на живому

ніщо не може, бо схибнеться хутко.

Доречі я готую мемуари,

хотіли б почитати?

Ж

Ні, донно,

авторок я не читаю

Л

(повторює афірмацію “рейтинги та піар”)

Не забивайте голову

сучасністю тією.

Давайте краще кліпа

на мою пісню зазнімкуєм!

Ж

Ви бачили такого, хто, йдучи

за голосом серця,

ніколи б не питав: "Що скажуть люди?"

Дивіться, — я такий. І тим сей світ

не був мені темницею ніколи.

Л

Знайома пісня,

чи не з щоденника пікапу?

Ж

Тільки за поріг моєї спальні

переступіть — і цілий світ піару

одкриється для вас!

Л

Стривайте. Не тьмаріть мені думок

речами запальними. Не бракує

мені одваги йти у світ піару.

Ж

Та що ж вас не пускає?

Л

Ось покладіть сюди ваш перстеник.

Ж

Ні, сього персня я не можу дати

Л

Чи ви за мою славу

не віддасте й тоненької каблучки?

Ж

А все життя віддам!

Л

Обручку!

Ж

Обручка та не є любові знак

Л

Жонатик кожен мовить так у барі

Ж

Я слово честі дав її носити,

йому я вірний.

Л

Вірністю своєю

ви славні вже давно на всю Севілью

Ж

(падає на коліна)

Я вас благаю!

***

Знімальна зала, професійне світло.

Інтерв’юерка

він не без дотепу, твій дон Жадан!

А ти неначе горда з того всього,

рахуєш тих сперечниць, мов трофеї,

що лицар твій здобув десь на турнірі.

Л

В тім користь є для чорного піару!

***

Долорес заходить у студію в костюмі розпутної чорниці

Д

Я знов прийшла порятувати вас

Ж

Порятувати? Хто сказав,

що нібито мені рятунку треба?

Д

Сама я знала се

Ж

Я ж не слабий,

як бачите, — веселий, вільний

Д

На вас чекає вже піар-скандал,

Ну хоч би раз подумав головою

Ж

Я комплімент оцей уперше чую,

що б думать головою, а не прутнем — в ній же, сеньйорито,

хоч, правда, є думки, та тільки легкі

Долорес мовчки виймає два сувої пергаменту і подає їх дон Жаданові

Ж

Що ви мені принесли?

Папери про розлучення, розділ майна?

Чому? З якої речі?

Д

(закочує очі)

Ж

Ні, Долорес,

платити аліменти?

ніякій дівчині, ніякій жінці

не був я досі винен зроду!

Д

Справді?

Ви, дон Жадан, нічим не завинили

проти жіноцтва?

Ж

Ні. Нічим, ніколи.

Я кожен раз давав їм мрію,

коротку хвилю щастя

Д

Платити вам прийдеться сей раз грошима.

(Знімає обручку)

Ж

Ні, то належить вам з святого права

Д

Я вже сама до себе належу

Ж

Прощайте. Я ніколи вас не зраджу

Д

(жест фейспалму)

***

Л

Я вас прошу, ідіть, лишіть мене!

Ж

Які слова безсилі!

Колись я не такі од вас чував!

Л

То просто казка

Ж

А хіба ж ми з вами

не в казці живемо?

Л

І час уже скінчитись їй

Ж

Як саме?

Що вірний лицар визволить принцесу

і почнеться пісня щастя й волі?

Л

Хіба не може казка тим скінчитись,

що лицар просто вернеться додому?

Принцесі не потрібен порятунок

Ж

О ні! такого в казці не буває!

Л

Я вас не прошу

ні рятувать мене, ні потішати.

Вже маю з ким ся тішити без вас!

Ж

Втікаймо вкупі!

Л

Ви ума збулися?

В мене карʼєра, вже виходить новий сольник.

Ідіть від мене, бо покличу охорону

Ж

Я вперве чую

такі слова з жіночих уст!

Це ж я сам вас покинуть мав за місяць!

Л

Сеє знаєм ми.

Та хто ж тому повірить! Я

з іменням зрадниці, з печаттю ганьби

прославлюся у сім гнізді осинім!

Відгуки:

Дмитро Волохатченко (письменник): Владу в українській літературі захопила ультрафеміністична хунта... чоловіків-літераторів змушують прибирати в квартирі та варити борщ... мільйони безневинних читачів змушені читати про травматичний досвід

Сергій Жадан (поет): Не цікаво. Я не читаю авторок