Свідомість у пітьмі

Прокинулась свідомість у пітьмі

На дні безодні, кригою окута

І перша думка : як мені

Ізкинути оті льодові пута

Вся суть моя бажає світла

Душа на волю рветься

Потужним імпульсом розквітла

Палітрою. Пітьма трясеться

У грудях пульс втрачає сором

І темрява зайшлася воєм

А серце дерегує хором,

Стучить - літаври перед боєм

І я відчув шалену лють

Мене безвихідь обізлила

Настільки, що кайдани рвуть

Лиш краплі наданої сили

Тож кожен мʼяз закаменів

Могутній струм пробіг в мені

Я в силу конвертую гнів

Противоставленій пітьмі

З колін встаю, рвучи суглоби

Та миттю нищу клятий ланц

Нема в мені саможалоби

Все задля волі! Реверанс

З безодні геть, хутчіш до світла

Я вільний, що б там не було

І от уже малопомітно

Відчув омріяне тепло

І ось нарешті це здійснилось

Біжать мурахи по тілу зграями

Хоч скільки подихів мені лишилось

Так і помру: свобідний, осяяний!