Десь, у снах

У провулках, на Подолі,

ти шукала долі.

В місті - тихо, темно й крихко,

рани всі - у солі.

Та десь, у снах,

що памʼять змила,

бачу як,

моя столиця жила.

На проспектах Київ-граду,

ліхтарі не світять.

В вікнах темрява лиш має владу,

тут - сніжинки квітнуть.

Та в бетоннім лабіринті,

сам-один блукаю.

У зимовім надвечірнім квітті,

я тебе шукаю.

у тунелі метрополітену,

закриваєш очі.

Бачиш тіні ходять тут химерні,

містом, серед ночі.

І десь, у сні,

що нам лишили,

ми - одні,

щасливо тут жили.