Без крил

Вони виривали крила,

І залишили шрами.

Залиті кровью,

А Кров текла, як ріка.

І падала додолу краплями,

А потім засихала.

З часом залишилися глибокі рубці.

Вони вже не зійдуть.

І досі болять,

Вже не так, як в перший раз.

Притуплено...

Душа досі так болить.

Не можливо нічим заглушити її біль,

Не знаю чи зможу колись забути,

Мабуть, ті муки мої вічні.

Немає, і не буде спасіння!