***

О, Господи! Який же ти невчасний,

Дурний і нетерплячий перший сніг!

Ти гарний, безперечно, аж прекрасний,

Але хоч день вже почекать не міг?

Ти ж розумієш - твОя скатертина

Тепер покаже всім мої сліди.

А я тут ніби загнана звірина...

Сьогодні, врешті, зважився втекти.

Мене ж ніхто так просто не відпустить.

Шукатимуть, ловитимуть, уб'ють

Своєю ніжністю в обіймах. Аж до хрусту.

Чи то кісток, чи серця - не збагнуть.

А я не хочу більше цьОго болю.

Я хочу жити так, як хочу я!

Щоби відчути знов безмежну волю,

Літати щоб могла душа моя.

А тут ось ти - дурний, наївний, ранній...

Мені б тебе зненАвидіти , та

Не можу... Бо ти перший сніг, тому останній

Цей день твого, як і мого життя.

24.11.2021