Прощання

Прокинулась тихо. Як завжди, поставила каву.

Зібралася швидко. Зробила один лиш ковток.

Колись непохитна - учора нарешті зламалась.

Знайшла в собі сили купити в майбутнє квиток.

Скільки разів намагалась себе я не вбити?

Зберегти хоч краплину тієї пустої весни..

Я ще ніколи не була настільки розбита,

Як поруч із тим, що жодного разу не визнав вини.

Загубилося завтра між пустих обіцянок і честі,

Розірвалась душа. Не тримають уже почуття.

Ти для мене чужий. Усвідомила правду нарешті,

Не згубити себе - це і є наша ціль на життя.

Назад вже нема ні дороги, ні навіть стежини,

Вже порвалась струна наших вічних багряних надій.

Колись вірила в те, що для мене та сама людина

Лиш ти.

А сьогодні - втомилась від мрій.

Я зробила цей крок, не залишивши більше ні сліду,

Шукай - не шукай, всеодно ти мене не знайдеш.

Повернуся ще раз, коли змовкне журба, по обіді

Це буде прощання.

Чекаєш на нього?

Авжеж..