Ти прийшов до мене ранньої весни

Ти прийшов до мене ранньої весни,

Мов перша квітка між прозорим льодом.

Прийшов тоді, як танули сніги,

Як сонце тільки блиснуло нам сходом.

Ти був зі мною цим спекотним літом,

Сміявся вдень і шепотів вночі:

«Для мене стала ти тепер всім світом»,

Й раділо серце, віри не ймучи.

Настала осінь, перша прохолода,

Вже захід сонця видно вдалині.

І поцілунок твій уже не насолода,

І смуток вже ворушиться на дні.

Ти пішов від мене сніжної зими,

Мов душу всю скувало товстим льодом.

Не буде вже тепер у нас весни,

Не зажевріє небо більше сходом.