Велемовні слова

Свята цього року не такі яскраві,

Тепер навіть Львів посірів, і я з ним.

Сонце немов губиться в смозі,

Цей смог – крематорійний дим.

Та зірка так само сяяти буде

І звізда - в руках колядників.

Це наше. І допоки це наше –

Ми сильніші за всіх ворогів.

Українське світло горить у вогні,

Ми цим вогнем зігріємо руки

І, взявши в них пера-мечі,

Сплетемо нитки-літери ворожої муки.

Потім підемо до церкви,

Заведемо гучну коляду.

І свічка святвечірня горітиме, поки

З Карфагену не залишиться й попелу.

27.12.25.