Світло, тепло – і Мрія

Чи вечір? Майже ніч. Йдемо додому.

Блищить роса у «золотій» траві,

Де світлячки живуть. Любити долю!

Немовби я люблю вечірню вись.

Так затишно і тепло. Чарівниче

Горить Зоря. Немов горить життя

У всіх серцях. Невже весна покличе

У ранній час дитинства? Повертайсь!

У час, коли співала ще діброва

Віками неба і землі – в дубах.

Коли палала мрія василькова,

Коли роса... у мальви на квітках.

Тримаю у долоні – світлячка я.

В твоїй – горить. В моїй... немов заснув.

Адже майбутнє – дотик є світання,

Зустріти літо, вірить у весну.

Хатина наша! У вікні – «промінчик»,

Бабуся нас чекає. І дідусь.

Бо світло у вікні. Малий «камінчик» –

Гарячий бо світляк. Невже діждусь

У спогадах – і літа, й дива раю,

Аби надію, затишок, тепла

Нам дарувати світло, не згасає

Ніколи світло у вікні села?

20.12.2025. 15:20.

© Вікторія Вербицька