Мить довжиною в життя

Сквад Грунта швидко йшов через склади до рудого лісу. Сквад , набраний з досвідчених сталкерів, помічав і обходив аномалії раніше детектора. Грунту не сподобались питання Макса. Досвідчений оперативник, простіше кажучи, нагнав пурги Максу і не особливо сподівався, що в неї повірять. Тому і взяв такий темп, щоб відсікти можливий хвіст. Хоч і сподівався, що його не буде. Двох топтунів з Волі Грунт помітив приблизно за годину. Їх жовті комбези не підходили для прихованого стеження. Перший привал зробили біля стежки в рудий ліс. Грунт поділився спостереженнями зі сквадом та інструктував.

- Йдемо далі, роблячи вид, що не помітили. Намітимо маршрут до печери. Там пагорб. І там їх скинемо.

Сталкери мовчки кивнули. Грунт в першу чергу хотів перевірити Лиманськ. В цьому мертвому місті, побудованому для персоналу РЛС загоризонтної дії Дуга була закинута база найманців. Також варто було перевірити пульт управління самої РЛС. Грунт сподівався знайти там потрібні компоненти. Хакер Музиченка прислав детальний опис компонентів з фотографіями. Грунт знав, що шукати.

Рудий ліс зустрів їх шумом крон дерев і завиванням мутантів десь в гущині лісу. Цей масив порудів за лічені години після аварії. І навіть через тридцять років не змінив свого вигляду. Тут група рухалася повільніше і обережніше. Дуже багато радіоактивних зон. До печер залишалося недовго...

Граніт швидко зрозумів, що вони спалилися. Та й не дивно, знаючи, хто такий Грунт. Тому він вирішив передати естафету Грифу, а сам іти за мерками. Найманці краще вміли непомітно стежити. Пішло повідомлення. Гриф одразу відповів - прийнято. Граніт зупинився. Далі залишилось чекати...

В Лиманську одиночка сидів на старому стільці в кімнаті одного з будинків. У цьому місті, повному мутантів, він почувався добре. В цій кімнаті був його схрон. Зброя, боєприпаси, їжа, ліки, артефакти. Сталкер чистив автомат. До вечора залишалося пару годин і сталкер хотів ще сходити до автобусної станції. Після викиду там могла бути здобич.

Пискнув КПК.

" Чекай гостей". Цього ще бракувало. Цікаво, хто там може йти? Який ненормальний відважиться зайти сюди? Сквади сталкерів не заходили в Лиманськ вже довгий час.

Одиночка взяв дробовик, спорядився і вийшов. До автостанції було недалеко...

Гриф професійно взяв групу Грунта під нагляд. Після маневру в бік печер він зрозумів, що це обманний маневр. В тому боці був вихід тільки на Радар. А туди йти в чотирьох... Та ще й з рудого лісу... Вихід на головні ворота антен і комплексу Х-10. Моноліт зробить решето. Гриф чекав. Його припущення були вірні. Невдовзі група показалася і взяла напрямок на міст до Лиманська.

" Он ви куди", подумав Гриф. Він з напарником безшумно, тримаючи дистанцію і не втрачаючи їх з виду, послідували за сквадом. На виході з лісу найманці залягли. Треба було чекати, поки сталкери зайдуть в тунель. Потім йти слідом. Гриф написав два повідомлення. Одне Граніту. Друге - Вовкодаву, де попросив інструкцій. В приціл найманець бачив, що група переходить міст.

Граніт отримав повідомлення від Грифа. Стало зрозуміло. В Лиманськ йти вони не збиралися. Але було очевидно, що Грунт не збирався ділитися своїми планами. Граніт повернув на базу...

Гриф отримав наказ Вовкодава - продовжити спостереження. Вовкодаву чуйка підказувала, що тут все не так просто. Але зробити він нічого не міг. Залишалося тільки чекати.

Арт і Ліра кружляли довкола архіаномалії. В радіусі п'яти метрів було нестерпно гаряче. Велес дівчини справно показував артефакт, але підсвітити його не міг. Далеко. Робити було нічого. Арт на свою броню натягнув протипожежний костюм, який взяли в бункері. Подивився через товсте скло шолома на Ліру. Її очі були наповнені страхом. Артур підморгнув їй, взяв детектор і поліз в аномалію.

Відчуття, ніби вліз в пекло. Костюм витримував дію жарок, які спалахували під ногами раз по раз. Але було нестерпно жарко. Піт заливав очі. Ось і артефакт. Арт схопив утворення в руку і повернув назад. Те, що він побачив, змусило його поспішити ще більше...

Ліра прийняла бій із зомбованими.

Задній мур заводського комплексу був пробитий. Звідти йшли зомбовані в комбезах Волі, Долгу, одиночок, Моноліту, військових... Їх було десятка півтора. Маячили два зомбака в екзоскелетах... Ліра одиночним пострілами вела перестрілку з кадаврами і попутно відводила їх в бік, щоб Арт зміг зняти скафандр і приготувати зброю. Його карабін вона кинула на землю поблизу аномалії.

Коліматор на автоматі Ліри знаходив цілі. Точні постріли дірявили залишки броні. Останній ВОГ прилетів по одному екзоскелету. Зомбак розлетівся на шматки. Ліра перемкнулася на черги. Короткими чергами намагалася стримувати рух зомбованих...

Арт вийшов з аномалії і одразу впав. Від скаженої температури аномалії він майже нічого не бачив. Перед очима пливли помаранчеві кола. Він похапцем почав стягувати з себе скафандр. Треба було допомогти Лірі.

Дівчина, змінюючи позицію, дістала дві кулі в броню з МР-5. Зоря справно погасила удар. Третя куля, автоматна, чиркнула по нозі. Ліра впала на коліно. До неї йшли п'ятеро зомбаків. У них вже не було набоїв.

Бухнув карабін Арта. Зомбі, що був майже біля дівчини, став коротший на голову. Арт з розбігу ногою збив наступного, зайняв позицію для стрільби з коліна, закривши дівчину собою і холоднокровно пристрелив решту. І кинув карабін. Ліра подивилась на його руки. Долоні були в жахливих опіках. Вона не розрахувала відстані, коли кинула зброю Артура і карабін дуже нагрівся, навіть пластик поплавився. Дивно, що не здетонував боєкомплект. А сталкер, бачачи, що дівчина в небезпеці, схопив його і одразу в бій. Добре, що загартований організм зумів справитися з болем...

Ліра перев'язала собі ногу. Треба було йти в бункер. І сподіватися, що дорогою нікого не буде...

Сквад Грунта вів бій з зомбованими в першому ж кварталі Лиманська. Враження було таке, що про їх візит знали і виставили охорону. Його хлопці холоднокровно і методично відстрілювали зомбаків з автоматів. Грунт своєю Грозою розносив голови зомбі на шматки. Підствольник розкидав групу з чотирьох тіл. Він дав команду економити БК. Зомбовані не закінчувались. Сидячи за бетонними блоками і перезаряджаючи зброю, Грунт лічив противників. Їх було ще сім. Сталкер роздивився озброєння - старі автомати. Патрони, можливо, знайдуть. Присутності контролера не відчувалося. Раптом бухнув постріл. Грунт по звуку одразу здогадався - снайперська гвинтівка. Потім другий. Третій. За півхвилини всі зомбовані лежали без руху.

- Не виходити! Ми не знаємо хто це.

Стояла тиша. Грунт встав. Було тихо. Показав групі розосередитись. Дійшли до кінця квартала. Чисто. Грунт звернув увагу, що всі будинки мали забиті вікна і двері.

- Ти і ти,- Грунт показав пальцем,- обшукати тіла. Беремо патрони і медикаменти.

Діггери справно обшманали зомбаків. Знайшли трохи боєзапасу. Сам Грунт ніс з собою десять боєкомплектів на свій ствол, бо його калібр в зоні - рідкість. На відміну від автоматних набоїв. Тепер воно не відпускала думка - хто цей снайпер?

Вони пішли далі. Мертве місто неприязно, вороже їх зустріло. Стояла гнітюча тиша. Небезпека відчувалась звідусіль.

Подав голос КПК. Грунт зиркнув - з'явилась мітка. Триста з гаком метрів прямо. Сквад, прикриваючи один одного, пішов вперед...

Арт і Ліра ледве добрались. У Арта сильно піднялась температура. В очах полопались капіляри. З носа лилась кров. Він ледве перебирав ногами. На брамі охорона допомогла дівчині дотягнути його до шлюзу. Дезактивація. Дівчина, шкутильгаючи, тримаючись за стіну, досягла Арта до медблоку.

Артем допоміг їй покласти сталкера на стіл. Побачив закривавлену ногу дівчини. Мовчки оглянув, обробив, намазав і зробив перев'язку. Показав - йди. Взявся за Арта.

Ліра забрала контейнер з артефактом і пішла до професора. Той сидів у кабінеті.

- Заходьте, Ліро.- сказав він, не відриваючись від комп'ютера.

Дівчина поставила контейнер на стіл.

- Ваше Полум'я. - вона не впізнала свого голосу.

- Чудово. Костюм витримав?

- Не дуже. Арт без свідомості. Ледве дійшли. Костюм залишився там. Забрати ніяк було. Нас атакували зомбовані.

- В такому разі можете відпочивати. За моїми розрахунками, післязавтра випромінювання спаде до мінімуму. І зможете піти до лабораторії.

" Якщо Арт встане", подумала Ліра...

Дівчина вийшла від професора і пішла в кімнату. Після душу, витягнувшись на ліжку, вона поринула в думки. Згадалися слова батька. " Ми, помічені зоною, заплатили страшну ціну. Ми всі когось втратили". Чим далі, тим гірше. Звичайний вихід за одним артефактом перетворився на справжній квест з виживання. З кожним разом все гірше. А що буде в лабі? Їх там буде тільки двоє. Що там чекає? Чи знайдуть вони те, по що йдуть? І чи вийдуть звідти? Знову - мільйон питань і жодної відповіді.

Ліра ні секунди не вагалася. З Артом до кінця. Інакше не може бути. Але погані передчуття не полишали. Та вона не боялася....

Грунт привів групу до кімнати одиночки в будинку. Сквад опустив зброю і чекав. Господар недаремно їх сюди покликав. Значить має з'явитися сам. І дійсно, за пару хвилин до кімнати зайшов чоловік. Уже немолодий, одягнутий в броню Долга, але без нашивок. За плечима - англійська снайперська гвинтівка калібру 12,7 мм. Грунт бачив такі раніше, але не пам'ятав назви.

Чоловік безпомилково визначив лідера в глухо спитав:

- Навіщо ви тут?

Грунт розказав заготовку. Чоловік перервав його на півслові.

- Послухай, не розповідай мені казки. Розкажи як є. В мене теж є що вам сказати.

Грунт вагався. Потім розповів справжню мету рейду. Цей одиночка змусив йому довіритись.

Сталкер слухав уважно. Потім відповів:

- Тут не знайдеш того, за чим прийшов. Тут обладнання ще старіше. Йди на Янів. На заводі Юпітер, ЗРК " Волков" чи у Германа в бункері ти, можливо, знайдеш, що шукаєш. І гостей забирай.

- Який гостей? - не зрозумів Грунт

- За вами йдуть двоє найманців. Зробіть так, щоб вони теж пішли. Відпочиньте. На світанку ви маєте залишити місто. Інакше станете його частиною. Можете спати. Тут безпечно.

Незнайомець вийшов. Грунт дав команду почистити зброю, перезарядитися. До світанку було біля шести годин. Вирішив не ризикувати. Спали по двоє. Двоє на варті.

На світанку сквад Грунта висунувся у зворотному напрямку. Щось змушувало послухатися таємничого незнайомця.....