І оглянемось: а навкруги
20031
І оглянемось: а навкруги
Вже зима причаїлась ледь зримо.
Непорушні, одвічні сніги.
Пролітання і наскрізь, і мимо.
Тільки тінь од вільгого гілля.
Безбереговість простору тільки.
Пам'ять студнів вбирає земля.
Непозбувної пам'яті стільки...
А десь там, де збілів небокрай,
Сонце щедро себе розливає.
Хоч у кого отут питай,
Чи черленість така буває?
11.01.2022
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯