Квітка жоржина

Який день я занурююся в ці рядки? Дописую слова, боюся їх покинути

‎І разом з ними покинути тебе.

‎А раптом мені доведеться?

‎Доведеться дуже багато відчути,

‎А потім намагатись щось забути?

‎Щоб я не робила знаходжу її

‎В думках та словах, ти ж підкралась

‎До мого серця та оселилась там

‎І кожна ніч це марево солодке,

‎Бо там моя улюблена жоржина.

‎Я пишу вірші так часто що можна позагинати пальці, дивно...

‎Чекай, я ж не пишу вірші, я просто

‎Хочу сказати тобі, що бачу їх

‎Віриш ти чи ні, а я точно бачу квіти.

‎