Пам'ять

Пройдуть години, місяці, століття

Зітреться все на цій пустій землі.

А я тебе чекатиму у квітні

Серед морозних візерунків на вікні.

Вже в попіл перетворяться руїни,

І зникне стежка по якій ми йшли.

А я тебе чекатиму у стінах,

Які колись притулком нам були.

Зів'януть квіти, почорніє небо

Повітря переповниться дощем.

А я... все ще чекатиму на тебе,

Посеред книг пожовклим папірцем.

Мені нічого не потрібно в світі.

Усе і навіть більше - забирай.

Залишусь спогадом, що ледь помітно

Шепоче: «я чекаю.. пам'ятай»..