Відзначай!

Відзначай!

Цю безмежність у морі,

цю терпку сіль.

Подивися, зорі

сиплються

звідусіль:

з усіх прогалин

і всіх щілин.

Озирнешся — побачиш,

що ти один

запрошений на цей середземний бал,

один танцюєш серед дзеркал,

тільки твоя спина тримає морський хребет:

пішли навіть ті, хто нагадували тебе.

Зорі з неба вглядаються в зорі морські —

такі далекі, такі близькі —

пливуть, ковтаючи синь глибин,

і добре, що ти залишився тут один.

Вступають із хмарами й хвилями у двобій…

Уявляєш, і ті, та інші — усі тобі.