Маленькі чорні вишні

Присвята: вишні в моєму саду

Що ж вбиває людину

Швидше за срібні слова?

Можливо, та спокуса,

Що вічно жива?

Хвилею лави роз'їдає вона —

Все тіло, всю душу,

Світлий розум.

Вона вічно жива!

Манить вона мене вишнями,

Залежність вони пробуджують в мені.

Хочеться їх з'їсти

Десь далеко у пітьмі.

Холод обвиває тіло,

Розвіває волосся десь на край.

Руки твої біля моїх —

Викликають солодкий страх.

Проводячи по теплим промінням,

На обличчі біля щік,

Так і хочеться з'їсти —

Ті маленькі чорні вишні.