Я буду чекати

А знаєш... Давай, коли вщухнуть гармати

Візьмемось за руки в ромашковім полі.

Я буду на тебе хоч вічність чекати,

А потім - подякую матінці - долі.

За те, що пройшли пекельні хвилини, -

Наші серця зв'язані швами.

Чи вміє так щиро кохати людина,

Всупереч болю, всупереч ранам?

Дякую, бо ж ще залишились сили

Дивитися в очі, що сяють навпроти.

Коли на позиціях градами крили -

Молилась, аби пережити ці ночі.

Коли вже, здавалося, небо упало

І кров'ю багряною наповнились ріки -

Ми іще дихали бо нас кохають.

Хотілося жити, щоб разом навіки.

Щоби босоніж пройтися стежками,

Вдихнути повітря на повнії груди.

Все, що могли, у нас вже забрали -

Та головне: ми все ще люди.

Я буду чекати, лише повернися

Давай, як раніше, до ранку сміятись..

Знаєш.. Сьогодні мені знову снилось

Як всупереч всьому ми вміли кохати..