Лютий

Лютий із-за рогу вирина

Дивиться із холодом в очах

“Ну заходь!" - кричим йому з вікна, -

"Вибач, не запропонуєм чай.

Не змогли накрити ми столи

Без води й електрики, однак

Січень сніжний килим постелив

І кришталь розвісив по гілках.

Тож заходь, звикай, бери стілець.

В нас тут прохолодно, та нехай.

Тільки кнопку з написом “П*3дець"

Просимо тебе, не натискай."

Лютий посміхається без слів,

Входить, не знімаючи пальта,

Розкладає теки на столі

І на кнопку нишком погляда.