Там, де замало віри

Там, де замало віри,

Там, де милосердя убили,

Там, де хрести із душ

Йдуть на безіменні могили,

Йде чоловік степом

І посміхається.

Чоловік з позивним Християнин.

Не боїться ні градів, ні куль, ні мін.

Що б не послано було до загину

Для Християнина то все ‒ випробування віри.

А в окопі пацани – йому як діти.

«Християнине, ти точно все зможеш простити?»

Віра його глибока, та все ж він просто людина.

Каже: «Як людина, зможу багато простити.

Та навіть Бог дав прощення тому, хто щиро покаявся.

І більш не грішив,

Бо поруч вмирав на хресті!

Я можу прощати багато, навіть за двох чи за трьох.

Але я не зможу давати прощення щедріше, як сам Бог.

Думаю, Бог на прощенні спеціалізується і знається.

Хто я, щоб у прикладі його сумніватися?

Бог з кожним із нас з народження і до загину.

Бог нам посилає Хаймерси і Джавеліни.

Бог дав тобі поруч друга і волонтерів за спину.

У серці – любов до ближнього і ворога у прицілі».

Християнин

Чистить автомат

І посміхається.

«Ворог не кається? Ну то зроби, щоб покаявся!»