Мертвий поет. Альфред Дуґлас

я бачив його уві сні, обличчя світле,

ще його страждання не затьмили

минулих днів, не ділені на такт, лунали

з вуст його слова, я голос цей впізнав,

під простотою благородність він ховав,

із порожнечі поставав, як подив,

доки усе погане надягало вроду

немов вбрання, що чарами розквітло

аж тут переді мною двері зачинились

я став оплакувати втрачені слова,

забуті оповіді й недосказані секрети

й усі дива, що тут назавжди залишились

й німі думки, що не озвучать їх поети

прокинувшись, я знав, що вже його нема