Життя відкладене на потім

Живеш собі й не помічаєш

Як швидко пролітає час

Наче пісок тече крізь пальці

Безповоротно мчить від нас.

Так йдуть хвилини, дні, роки

І думаєш я все ще встигну

Життя на потім відкладу

Потім колись настигну.

В морозні сніжно-білі ночі

Ще помилуюся на зорі

Буду з сніжинками кружляти

На білому зимовому просторі.

Послухаю ще дзвін і щебет

Чарівне тьохкання птахів

Надихаюсь весняним вітром

Та свіжим подихом лісів.

Під перший ніжний промінь сонця

Пройдусь по вранішній росі

Буду сміятися й радіти

Живій навколишній красі.

У літній теплий сильний ливень

Під краплі стану босоногим

І ароматом буйних трав

Нап'юся свіжим та вологим.

В гаю зеленім чи діброві

Просто на землю ляжу в тінь

Буду дивитись безтурботно

В небесну синю далечінь.

Під шурхіт листя золотого

В сухі осінньо-жовті дні

Ще слухатиму з тугой в серці

Як відлітають журавлі.

Наче зустріли ось світанок

І півень проспівав пісень

Аж багряніє вже заграва

Якою догорає день.