Мені наснилися дерева...

Сьогодні снилися дерева -

Вони ходили наче люди,

Тягнулись кронами до Неба...

І дихали на повні груди...

Лиш озиралися боязко -

А ну ж бо ми їх так побачим:

Чи приймемо, назвемо Чудом?

Чи... як завжди? Поки не ясно.

Вони молилися до Сонця,

Та не словами, а - Душею...

В них очі - наче ті віконця

У світ з Ранковою Зорею...

Там Мрії у роси світанку

Муркочуть, втілившись в Ідеї,

Що в снах примарюються зранку,

Принісши нам "привіт" від Неї.