Ніч

42055
Публікація: 10.08.2022
Вірш
Завершено

Ніч опускається птахом на землю,

крилом розкидає по небу зірки,

і в свою косу темну-претемну

вправно вплітає диво-квітки.

Різні пелюстки мають ті квіти:

білі, червоні та золоті...

Їх заплітати – це вміння велике,

пісню співаючи на самоті:

"Я візьму білі, мов яснії зорі,

людям на сон у косу заплету,

щоб спали спокійно у власному домі,

щоб відігнати усяку біду.

Візьму червоні, мов крапельки крові,

їх заплету на вірну любов.

Бо ж щастя нема, де немає любові,

і зло повертається знову і знов.

Також візьму я і жовтую квітку –

мов сонце яскрава і гарна вона.

Щоб кожен мужчина зустрів свою жінку

й у душах буяла прекрасна весна.

Далі блакитні, мов сни загадкові,

я заплітатиму в чорну косу:

щоб мрії чудові, чарівно-казкові

нарешті збудились від тихого сну".

Та раптом красуня звелася на ноги

й почала входити в домівки людей.

Переступивши будинків пороги,

усіх колисала, мов власних дітей.

Вранішня зірка скотилась на землю,

в небі засяяв сонячний день.

Дівчина квіти сховала в кишеню,

щоб завтра знов заспівати пісень.

(Грудень 2021 р.)

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі