Вітер

І ось тепер, повернувшись з роботи

Що годує її і дітей

Вона бачить. як летять в небі ворони

І думає про шум далеких морей

Адже колись, вона мріяла, бувало

Про країни, океани, береги

Про ті землі, де людська нога ще не ступала

Про незвідані вузенькі стежки

А тепер, лише сіра буденність

Їй вічним спутником стала в житті

І як манила тоді вершин таємність

Так і зараз манять вони

Але не покинути їй вже ніколи

Відповідальності, що несе сама

А все ж могло скластись інакше

Зроби вірний вибір давно вона