Душі своєї не відкрию
78174
Душі своєї не відкрию,
Не зрозуміють все одно.
Про що пишу, про що я мрію,
Про що кричу й мовчу давно.
Кому цікаві чиїсь грози?
У кожного свої жалі.
Тож граю роль, то у морози,
А часом і в тепліші дні.
Ось тут я любляча дружина,
А тут - наставниця і друг.
Для когось я надійна спина
Чи навіть співчутливий слух.
«Усіх почуй, не плач, зберися,
Тримай удар, сховай свій гнів.
Якщо радієш, то дивися,
Щоб зрозуміли твій порив…»
А що ж душа? – закрита книга…
Її відкрити не дано.
І навіть я ще не зуміла
Знайти у ній верхівку й дно.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯