Шлях. Рокитка

Я бачив імперської величі блиск,

що утопав у зелених дібровах.

Закинутий міст і павучий тунель,

він стежку в туман відкривав загадкову.

Мости нескінченних швидкісних залізниць,

які нависали над струмками живими.

Будинки, де огорожі, наче мури вʼязниць,

і школи, де діти вже ходять старими.

Бруківка, що чула мушкет й кулемет,

веде крізь модерні театри й занедбані бари

до місця, де життя перемогло смерть,

і далі - в нескінченність робочих кварталів.