Міський поцілунок

Місто говорить ранами...

Приклади мою тугу до власного тіла,

Впади в оберемок пекучих жердин.

Я розчиняюсь, як стоншена злива,

У білому квіті зимових перин.

Я чую той голос, що схований в ранах

Нашого міста, воно ж бо не спить.

Воно промовляє,- Лишайся в загравах

Медового неба і синіх орбіт. -

А я все тікаю, не знаючи спину,

Чекаю на літо своєї весни.

А місто говорить - ти знав? - без упину,

А місто сумує за болем краси...

21.02.2026