***
00025
я не можу нічого обіцяти, та ти вбивай допоки є момент
залиш на своїх вустах
останній мій вдих
і видих нехай розчиниться в словах
що, здається, лунатимуть так безсенсовно і безкінечно, так не стосовно і так не логічно
трагічно.
їхнє самогубство
присвячене
жовтневим дощам
холодним вітрам
останньому потягу до не свого дому
затихлим віршам
не здійсненим снам
і ще там комусь.
і ще там
для
когось.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯