XV
Я сиділа на гойдалці. Сонце поволі сідало за небо. Звідси я бачила, як Хоказе та Махеро про щось говорили. Вони то позирали на мене, то на Йошино, який ходив вздовж берега, ігноруючи нас трьох.
Махеро вкотре незадоволено похитав головою, а тоді рушив до хатинки. Хоказе провела його поглядом, а коли двері закрилися за ним, подивилася на Йошино, який дивився собі на ноги.
Вона підійшла до нього і торкнулася його плеча. Йошино здригнувся. Хоказе обернула його до себе лицем і сказала йому щось на вухо, а тоді міцно обійняла. Я усміхнулася. Вона чудова. Чудова дівчина для нього. Краща за мене, бо зуміла розчинитися в ньому, не загубивши себе.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.