VIII
— Айко, якого фіга ти тут сидиш під столом? У залі вже всі зачекалися на живу музику. Негайно вилазь.
— Кай, ти не розумієш. Там просто... Просто...
Я затнулася. От що я мала сказати? Що там мій зведений брат, який знає, що я вчинила самогубство, яке я підлаштувала і тепер ховаюся тут від нього, щоб не нанести йому травми, і що взагалі це все робилося заради його порятунку та рятунку інших людей цього світу? Тоді я точну залишуюся без роботи. В найгіршому випадку мене відішлють у найближчу психлікарню.
— Там просто мій... Колишній.
— То й що?
— Може я б могла зіграти у масці?
Заокруглені очі Кая дали мені зрозуміти, що це погана ідея. Він рвучко шарпнув мене за руку і я ледь не вдарячись головою об стіл чемно пішла за ним до зали.
Я можу хіба що схрестити пальці і сподіватися на чудо. Що Махеро мене не впізнає (навряд) або що він вийшов в туалет чи взагалі залишив заклад.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!