Нічка

Через тропи і ліси,

Через тихий шум верби,

Між стежинами, де сни

Ходили ми, ніби без журби.

Через трави край доріг,

Де росою пахне вітер,

Тремтить тіло, мов поріг,

Що не втримав хвилю-літо.

Я відчула, ти також,

Пульс єдиний б’ється в грудях,

Наче блискавки безбожно

Мов зізнання на людях

І у тиші, де нема слів,

Ми зійшлись, мов дві ріки

Все, що сховане в душі,

Проросло в одній хвилинці.

20.08.25