«Покупець» Дарія Кононенко

Локація: нелегальна крамниця

Персонаж: анонім

Предмет: обручка

Емоція: безтурботність

У квартирі було тихо. Поки хтось не постукав у двері умовним знаком- два-один-два. І людина прослизнула у тамбур. Чи якийсь збоченець, чи хворий - довгі штани, гумові чоботи, худі з капюшоном. Глобальне потепління, влітку +35, ліси горять, ознові діри, льодовики тануть, а йому холодно. І за ним щось скавуліло на повідочку.

- Ви продаєте чи купляєте?

- Адійо, мушу тайстру набоїв та міняю на оце.

Оце запищало. Оце було якоюсь людиною з перебитими ногами, вивернутими руками, зрізаною шкірою і в гниючі м'язи була вбита біжутерія. Багато біжутерії -сережки, обручки, золоті хрестики. І воно блищало під світлом з лампи.

- То файний цуцик. Був москалик. Мене зустрів. То де набої? Казали, що маєш.

Продавець кавкнув.

-А най тобі смолу пити! - анонім підійшов до "цуцика" і різко повернув його голову убік. Кістки бренькнули. "Цуцик" засмердів ще більше.

- Адійо краще, їсти не просить. То вистачить, питав сє в людей.

Продавець нарешті витяг з-під столу пакет з набоями розсипом. Тільки б той анонім пішов! Тільки б він не схотів чогось іще! Бо повідочок теж був не шкіряний чи пластиковий, але блищав кров'ю та шлунковим соком.

- На городі прикопаш, аби свиням даси...

І двері ляснули за ним.

Більше творів Дарія Кононенко

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.