Окова душі

Не роби, про що пошкодуєш!

Марні кроки: від себе чи до себе,

Осяяння світла, що так обіймає тебе —

Не роби вигляд, що час не марнуєш!

Не співай тому, в кого вагаєшся цілком,

Не цілуй душі, лише тіло вночі.

Палко, болісно, мов краплини розтоплюєш в пітьмі,

Бо прийде час — страждатимем обом.

Десь злива охолоджує рай,

Хотіла б я туди на мить спокою —

Охолодитися враннішньою росою,

Зупинити думки лиш на край.

Забуть, що було колись в просторі!

Не думай, що буде в моменті, живи —

Живи ту мить, тікаючи від нудьги,

Не залізаючи в душі ті безмірі!