***
30029
так дивно
ти ж досі живеш
у зайвих ключах, у чоловічих кросівках при вході, у відкритій шухляді, яка, блін, бісила кожного разу, коли я спросоння
йшла робити каву
собі і тобі.
так дивно.
ти ж не помер.
я ж досі
роблю каву спросоння.
тобі і собі.
другу випиваю холодну.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯