Залишок

Я розумію,

Що поет з мене такий собі,

Та, може, я не з гірших?

Я просто хочу залишити щось по собі —

І буду радий, якщо лиш вірші.

Я щось писав і десь мовчав,

Думав часом — і даремно.

Та слово тихе іноді росте

І проростає вперто.

Я не з тих, хто говорить гучно

Із трибун світу.

Мені б лиш зрозуміти трохи більше

Про себе й літо.

Я щось пишу, бо тиша іноді

Стає гучніша.

І, може, навіть пам’ять лишиться

Не гірша.

Я так спішу щось зрозуміти тут,

Поки не згину.

Я так спішу побачити її —

Жовто-блакитну.