За маскою богів

Вранці Амон вже стояв біля східних воріт та слідкував за погодою. Сонце плавно підіймалося над обрієм, легка прохолода, темно-сині кольори змінювалися на світліші тони, розбавляючи небесне полотно жовтими хмарами та рожевими відтінками. Таку красу просто неможливо пропустити. Поруч із божеством стояв Хонсу, який слідкував за своїм місяцем на протилежній стороні неба. Зовсім скоро можна буде очікувати місячне затемнення та зростання сил мандрівника. Амону дуже цікаво дізнатися, як нові сили впливають на Хат та Ба Хонсу, які здібності відкриваються в цей момент тощо. Він обов'язково дочекається наступної ночі. Милуючись ранковою зорею, рогатий вирішив поцікавитися:

- Як вважаєш, що яскравіше: схід чи захід сонця? Вранці воно таке біле, а при заході червоне, мов полум'я... Як мені хочеться наблизитися до нього та відчути його тепло повною мірою.

Хонсу не зміг відповісти на його питання.

- Так що тобі подобається більше? - запитав Амон знову.

- ...Не знаю. Захід. Коли місяць підіймається.

- Тільки через це? А як же милування цими чудовими кольорами? Червоний, помаранчевий, фіолетовий... Не відірвати очей.

Витримавши легку паузу, мандрівник відповів:

- Для мене вони надто гарячі. Дуже обпалюють мої очі.

- Навіть зараз? При заході небо виглядає більш гарячим.

Місячна істота подивилася у бік сонця.

- Ну... Так, зараз не дуже. Тут більше білого, ніж червоного.

- ...Білого?

- Так. Ти сам казав, що вранці сонце біле.

- Сонце, та не все ж небо.

І тут Амон замислився.

- А Ішеру якого кольору?

"Якщо й на це питання не відповість, все стане зрозуміло."

- Що за допит? Ми взагалі не про це розмовляємо.

- Ось воно, що, ха-ха, - на обличчі божества блимнула посмішка. - Чому раніше не казав, що кольорів не бачиш?

Хонсу промовчав. В його очах зчитувалася легка розгубленість. Йому завжди здавалося, що він дуже добре приховує свій недолік. Будь-яка відповідь на схоже питання в нього була неточною, але водночас задовільною. Хоча сьогоднішня розмова про зорю цілком могла видати його особливість. Протягом деякого часу він все ж вирішив запитати в Амона:

- Ти це зрозумів тільки через розмову про світанок?

- Не тільки. Вона лише допомогла згадати деякі деталі. Ти ж за весь час жодного разу не описував щось через кольори. Місяць яскравий, одяг обпалюючий, зображення нудні...

- А нащо? Я чудово живу й без усього цього.

- Але ти не бачиш всієї цієї краси, що бачу я. Та всі люди.

Нехай в нього й немає можливості насолодитися всією красою природи, відсутність кольорів йому ніяк не заважає при роботі з місяцем. Він розуміє, що деякі кольори можуть бути або темнішими, або світлішими, але сам бачить лише відтінки сірого, через що не завжди здатен вгадати певний колір. Але білий із чорним Хонсу не переплутає ні з чим.

- А як ти тоді попросив Ібріса танцювати в червоному?

- Просто дізнався, в яких кольорах той часто танцює для тебе. Я кажу, для мене це не проблема.

- Не вірю...

Єдине, про що Хонсу попросив рогатого - не казати про це іншим. Бо до того, як він опинився в Єгипті, інші істоти постійно розпитували його про те, якого кольору той чи інший предмет. Це дуже втомлювало. Нехай краще про це й далі ніхто не знатиме, а мандрівник продовжуватиме проживати своїм спокійним життям. Ба Амона в цей момент відчувало краплину радості. Він нарешті зміг дізнатися про Хонсу щось, чого не знають інші; відчував, як зростає довіра між ними. Це не могло не радувати. Закінчивши роботу з кліматом, хлопці попрямували у бік храму Мут. Хонсу увесь цей час обурювався, що погода надто тепла для ранку.

- Ти все чекаєш на момент, коли я розтану та моя пара розчиниться в повітрі.

- Місяць ще в небі. Ти можеш зробити прохолодніше, якщо для тебе це так болісно. Чи тобі подобається страждати та нити мені в ухо?

- Мені подобається нити тобі в ухо. Та й місяць мене тут не врятує. Хіба що може влаштувати потоп та полегшити мої тортури.

- Твої тортури. А про інших ти не думаєш? А про мене? Я не вмію дихати під водою, як ти.

- Нічого, я навчу. Потім почуватимеш себе рибою або медузою.

Від одного слова "медуза" Амона кинуло в тремтіння. Варто тільки згадати, як Мут приносила їх йому у перший час. Це слизьке, м'яке, різнокольорове створіння досі викликає в нього огиду. А їхні щупальця? Гидота. А коли він розповів про це Хонсу, той швидко знайшов спосіб його заспокоїти:

- Заспокой Ба. Медузи настільки тупі, що не лізтимуть до тебе навмисно. Так, вони можуть тебе вжалити й ти не зможеш деякий час ходити, але це рідко трапляється. В Нілі їх немає.

- ...Йди коров паси!

Хонсу розсміявся.

Дійшовши до алеї сфінксів мандрівник попрощався з Амоном та відправився набиратися сил, а сама сонячна істота продовжила гуляти храмом, спостерігаючи за працею будівників. Вони відколювали великі шматки вапняку для заготівель та переносили до Залу Свят, де вже скульптори починали з ними працювати. Жрець, котрому було призначено будувати храм для Хонсу, спілкувався з планувальником будівель та виглядав схвильованим. "Щось мені підказує, що із завданням він не впорається. Однак його взагалі не шкода." Проходячи гіпостильну залу, серед багатьох колон погляд істоти упав на вже знайому пару Ібріса й Мерітамон, яка стояла достатньо близько один до одного. Амон сховався за однією колоною й почав тихо за ними спостерігати, намагаючись бути непомітним. Дівчина дійсно поводилася впевнено й частково наполегливо, що ставило танцівника в незручний стан. Ні, він не невпевнений, просто не звик до подібної поведінки щодо себе. Його впевненість часто проявляється в танцях, створенні сюжетів або допомозі іншим. Та можна сказати, що він більше вірний своїм переконанням, тому довести йому його неправоту буде складно. Спілкуючись із Мерітамон, юнак часто масажував власні пальці рук, що говорило або про збентеження, або приховану неприязнь до дівчини. Намагаючись вслухатися в розмову, Амон почув, як хтось підійшов до нього позаду й наблизився до шиї. Після цього пошепки пролунала фраза:"Я казала, що це станеться." Обернувшись, він побачив перед собою Мут, як зазвичай із гордим видом, дивлячись на рогатого. Чоловік ніяк не відреагував на її повернення - просто окинув її поглядом та перевів увагу на пару.

- Може розповісиш, що я встигла пропустити за цей час? - так само тихо, але наполегливо сказала жінка. - Вони разом?

- Поки ні. Це його прихильниця. Я порадив йому поспілкуватися з нею ближче, щоб зрозуміти, чи подобається вона йому.

- Поки я бачу в нього лише налякані очі. Вона якась дивна.

- Як на мене, поводиться як ти.

Мут подивилася на нього боковим зором, демонструючи стриманість емоцій. Той лише тихо посміхнувся.

- Бачу, ти знову почав радіти життю. Що, все ж таки поговорив із Хонсу?

- Потім про це. Не відволікай.

Жінка закатила очі й продовжила спостерігати за парою зі спини Амона. В основному Мерітамон розпитувала Ібріса про те, як він вигадує такі незвичайні рухи для танцю та як на це реагує сам Амон, бо його виконання явно далеке від канону. Танцівник вирішив не розкривати таємницю свого мистецтва, але повідомив, що божество дуже задоволено його виступами. У дівчини було чорне волосся по плечі, заплетені в дрібні коси, в які також було вплетено додаткові пасма, які подовжували їхню довжину трохи нижче грудей. Вони були світліші за її волосся, але виглядало дуже гармонійно. Одразу видно, що вона не з бідної сім'ї. А одягнена була в стандартну білу сукню свого часу, що приховувала руки зверху і була зав'язана спереду. На руках були тонкі браслети, які робили її образ більш жіночним та впевненим. Ближче до кінця розмови дівчина спочатку погладила руку танцівника, а потім обійняла його, сподіваючись на наступну зустріч. Погляд Ібріса розбігся по всій залі, і завдяки цьому зміг помітити знайоме чорне волосся до стегон, що ховалося за колоною. Юнак нахмурив брови, однак казати нічого не став. Мило посміхнувся до Мерітамон і пара розійшлася по домівках.

- Здається, він тебе помітив, - припустила Мут.

- Чого це?

- Ховатися не вмієш. Я тобі не перший раз кажу зістригти це волосся. Хоча б до лопаток!

- Вони мені не заважають.

- Поки спотикатися не почнеш.

- Йдемо вже, матірко. - Амон узяв її за руку й повів у бік своїх покоїв. Та, в свою чергу, незадоволено зітхнула, та все ж пішла за ним.

Розповівши їй всі новини, жінка вперше за довгий час посміхнулася. Для неї розмова істот біля воріт виявилася чимось смішним. Амон, як завжди, звик все тримати під контролем. Хоча, можливо, він сам не був готовий до визнання Хонсу на той момент. А як рішуче поцілував Мут в його покоях... Просто смішно спостерігати за цими двома. А почувши про Хонсу-намісника, мати різко змінила вираз обличчя:"Та як він взагалі може допомагати у вирішенні наших проблем?! Не доріс ще до такого." Поки що мандрівник просто сидів поруч із Амоном та слухав його перемовки з жерцями. Заради інтересу Мут захотіла подивитися на нього в цій ролі, тому нехай цей місяць місячний хлопчик відчує себе дорослим. Подивимося, що з цього вийде. Та з приводу волосся вона не збирається залишати Амона в спокої.

- Слухай, тобі самому не тяжко з ними ходити? Ти постійно сидиш, лежиш, а це волосся збирає все сміття з землі.

- Не тяжко, - Амон оглянув своє волосся у пошуках якогось сміття. Воно дійсно було все в піску й сильно заплуталося ближче до кінчиків. Навіть проводячи по ньому руками він відчував сплутані пасма, через що було дуже неприємно його торкатися. Поки чоловік міркував над її пропозицією, жінка продовжувала наполягати на своєму.

- Якщо не хочеш зістригати до лопаток, можна трохи нижче. Але тобі самому буде легше за ним доглядати. Зараз ти не в стані його навіть розчесати.

Ще деякий час Амон безперервно дивився на волосся й в очах читався смуток. Однак він розумів, що рано чи пізно йому доведеться їх зістригти.

- Якщо я його вістрижу, ти перестанеш дратувати моє Ба?

Жінка кивнула.

- Гаразд. Але тобі я його не довірю.

- ...Чому це?

- Не хочу стати схожим на тебе.

Мут явно зачепили його слова.

- Гей! Я ідеально можу його обрізати! Ти надто поганої про мене думки!

Амон просто підвівся й вийшов з покоїв. Мут ще якийсь час продовжувала обурюватися, та в результаті просто пнула сферу, що лежала на підлозі, та лягла на ліжко. Завтра їй треба підготуватися до власного свята, а для цього вона повинна бути в гарному настрої.

Істота йшла по вулиці й думала, кому можна було б довірити своє волосся. Вона повністю впевнена у тому, що ніхто не здатен зробити це правильно. Чоловіки зазвичай стрижуться коротко або під перуку, або заплетають дрібні коси. Нічого з цього Амона не влаштовує. Серед тих людей, кому він довіряє, Ібріс стрижеться коротко, Мут взагалі лиса, а Хонсу... Не сказати, що коротко, але й поганим це назвати не можна. У нього зачіска дуже незвична: один бік короткий, майже прикриває вухо, а інший довший і ледь торкається плеча. І позаду виглядає акуратно. А його хвилясте волосся тільки додає витонченості образу. Амон точно не збирається стригтися так само, однак Хонсу створює враження того, хто здатен зробити красиво. "Знову я про нього думаю. При будь-якій можливості. Моє Ба починає від цього втомлюватися. Та кому я й готовий довірити своє волосся, то тільки тому, хто не вилазить з моєї голови." - після цих думок божество впенено попрямувало до мандрівника. Ще є час до Кривавого Місяця, тому він не повинен бути дуже зайнятий.

Постукавши у двері, з покоїв Хонсу пролунало втомлене мукання. Ймовірно, рогатий його розбудив. Було чутно, як мандрівник прямує до дверей, прибираючи на шляху якісь металеві речі. "Ніяк не прибереться." Двері відчинилися, й перед Амоном постав втомлений Хонсу, який ледве тримає очі відкритими.

- Чого хотів? - запитав він, потираючи око. Амон тепер не був впевнений, чи варто просити його в такому стані.

- ...Я хотів тебе про дещо попросити, але бачу, що прийшов у невідповідний час.

- Ще раз питаю. Чого хотів?

- Відстрижи мені волосся.

Хонсу трохи проморгався й подивився на Амона, нахмуривши брови.

- ...Запитаю ще раз. Чого-чого ти хотів?!

Він не вірив, що колись цьому рогатому заманеться позбавитися свого шовкового та чорного, мов ніч, волосся. Той повторив своє прохання і мандрівнику на мить здалося, що перед ним стоїть не він.

- Ти добре подумав? Моїми руками це може вийти жахливо.

- Благаю тебе. Я не хочу більше нікому довіряти своє волосся. Я в тебе вірю.

"Як мило. Він хоче, щоб тільки я торкався його. Та якщо його волосся стане схоже на тину, я не втрачу можливості поглузувати з нього."

Хонсу глибоко зітхнув та впустив Амона всередину. Той акуратно пройшов до середини кімнати й сів на підлогу. Мандрівник звелів йому підвестися та створив для нього табурет, аби було зручніше працювати. Хлопець декілька разів спитав, чи впевнений він у своєму рішенні і попередив, що може бути холодно.

- ...Чому холодно?

- Бо я його не стрижу, а заморожую.

Дихання істоти застигло. Тепер стало зрозуміло, чому в нього один бік довший за другий. Амон напружив своє тіло та глибоко зітхнув. Оскільки він вже тут, то відмовлятися пізно. Якщо доведеться вирівнювати лезом, то так тому й бути. Хонсу взяв волосся в кулак - трохи нижче лопаток - та дуже сильно стиснув. В руці воно замерзло так, що відійшло само по собі. Кінчики залишилися трошки мокрими від льоду, та судячи з вигуку "Ой" від місячної істоти, це не єдине, за що треба хвилюватися.

Витримавши паузу, Амон запитав:

- Що це було за "Ой"?

- Вибач, я спробую зараз це виправити.

Амон різко підвівся і попрямував до дзеркала. Довжина волосся була задовільною, а кінчики майже рівними. Коли вони підсохнуть, цього навіть не буде видно. Все виглядає чудово. Тоді чому "Ой"?

- Я хотів зробити страшніше. Але так тобі теж пасує.

Рогатий зітхнув із полегшенням.

- Моє Ба ледь тіло не покинуло! Не жартуй так.

- Добре, гаразд. До наступного такого візиту.

- Дякую.

Мандрівник простягнув йому локон відірванного волосся, скріплений льодом, і запитав:"Забиратимеш чи залишаєш мені на чорну магію?" Амон не зрозумів, про яку чорну магію йшлося, та все ж забрав його для подальшого спалювання. Він вже збирався йти, але Хонсу його зупинив та вручив одну із статуеток у вигляді сокола:

- Я ж казав, що колись зроблю її для тебе. Гадаю, з формою не помилився. Ти ж наш Ра, - піднесено мовив він з усмішкою. Амон тримав прохолодну статуетку та не міг відірвати погляду. Було видно, що йому дуже сподобався цей подарунок. - Вирішив, що це чудовий момент, аби її подарувати, - додав мандрівник.

Істота перевела погляд на хлопця, мовби хотіла щось сказати або зробити. Однак все ж таки вирішила стримати себе й подякувала, сказавши, що знайде для неї особливе місце. Хонсу не міг не побачити бажання в очах Амона та був готовий вже його виконати, але всередині знову щось зупинило. Ймовірно, чекає на більш відповідний момент. Мандрівник вже хотів проводити чоловіка до виходу, але той знав, що скоро настане затемнення, де зможе побачити приховану силу місячного друга і краще розкрити свої, тому наполяг на тому, щоб залишитися. Волосся спалив майже одразу, а статуетку поставив на помітне місце, аби не забути. Під час очікування він вирішив поспілкуватися з Хонсу про щось інше. Місцями запитував, що трапляється під час Кривавого Місяця, але той відповідав:"Побачиш сам." Це тільки підігрівало інтерес рогатого до цієї події. Хонсу лише сказав, щоб той перебував поруч, оскільки його сонячна енергія може вийти з-під контролю.

- А чому затемнення називають "кривавим"? Місяць справді починає червоніти?

- Тут я тобі не відповім. Я його називаю кривавим, бо у цей момент відчуваю, як кров розливається по тілу. Я ніби знаходжу новий Хат.

- Це як зі мною в моє перше затемнення.

- Скоріш за все.

Далі Амон кілька годин спілкувався з Хонсу, до самого вечора. Переказав, що бачив у гіпостильній залі, що буде на святі Мут і навіть попередив, що для ритуалу необхідно Ішеру. Мандрівника ця новина геть не втішила. Виходить, що усе це свято йому доведеться знаходитися поруч зі всіма. А йти до самого Нілу буде дуже неповажно для інших. Залишається тільки змиритися.

Хлопці вийшли на вулицю, де Амон закінчив черговий день найдивовижнішим заходом сонця, який, на жаль, Хонсу не зможе роздивитися у всіх фарбах. Почала з'являтися прохолода і місячна істота запропонувала одразу попрямувати до води. Без неї її сила починає поводитися інакше та дуже неприємно. Амон насамперед подивився на місяць. Він був рожево-червоного кольору, та потім ставав тьмянішим, через що його дійсно можна було назвати кривавим. Чарівний вид. Потім увага Амона перейшла на Хонсу, який вже підходив до берега. Варто було торкнутися води, як той в ній просто розчинився. Його тіло перетворилося на рідину та злилося з озером. Амон стояв на березі у повному шоці й намагався знайти його, але марно. Навкруги тільки водна гладь. Невже це все, що з ним відбувається у цей момент? Через деякий час вода піднялася вгору, набувши образ людини, що стояла до істоти спиною. Розвернувшись, перед чоловіком стояв Хонсу, що повністю складався з води, а очі його сяяли. Червоний місяць відбивався брижами на його прозорому тілі, що додавало йому таємничості.

"Людина повина бути прозорою, як вода. Я будь-який бруд змушу спливти назовні, навіть з самої безодні твоєї душі."

***

Амон не міг відірвати від нього погляд. Він був просто прекрасним. Рогата істота на мить засяяла жовтим світлом. Пісок під ногами став чорним, а вода, що торкалася його, одразу закипала. Чоловік не розумів, що з ним відбувається та що з цим робити - тільки дивився на Хонсу й чекав якоїсь відповіді. Він відчував наплив сили, але випустити її не міг. Всередині також відчувався жар, що тільки починав посилюватися. Мандрівник підплив до нього ближче й простягнув руку крізь його тіло. Той одразу погас, вода навколо охолола, всередині відчувався холод. Сяючі очі водяного Хонсу дивилися прямо на нього. Амон затамував подих і так само уважно дивився йому в очі.

- Ти сповнений обману. Всередині тебе заплутані стежки. Маска сильніше вростає в твою особистість. Ти чист, але водночас каламутний, мов мул на дні річки. - голос мандрівника звучав неоднорідно. Ніби декілька голосів злилися в один і тепер вселяють жах у кожне вимовлене слово. Амон слухав його, але майже нічого не розумів. Ці суперечності змусили істоту міркувати над тим, хто він у цьому житті та яким обманом сповнений. Він завжди з усіма чесний, щирий, не намагається бути кимось іншим - просто носить чуже ім'я. Не відчуває зобов'язанності поводитися як тутешній бог, з людьми не грає. Про який обман взагалі йдеться?

- Можеш вірити чому завгодно, але чистим ти ніколи не будеш. Одного разу ця роль поглине тебе з кінцями.

Амон знову замислився.

- Тоді чому ти прозорий? Ти тільки й робиш, що ховаєш правду та боїшся казати її вголос.

Мандрівник нічого на це не відповів. Просто забрав свою руку й перевів увагу на храм. Оглянувши храмовий комплекс, у нього раптом заболіла голова. Так буває, коли його бачення достатньо масштабні. Він повідомив, що скоро це місто загубить свою душу та відкриється культ нового бога, після чого почав повільно втрачати свої сили. Червоний місяць плавно почав відходити. Хонсу повернув власне тіло і впав спиною у воду. Амон всередині відчував спустошення, мовби щойно втратив щось важливе для себе. Можливо, на це вплинули слова мандрівника, а може й кінець затемнення - незрозуміло. "Культ нового бога.... Мене захочуть позбутися?"

Місячна істота лежала на воді та приходила до тями. Всі її пророцтва забирають забагато сил. Зазвичай у цей час вона намагається ні з ким не спілкуватися, аби раптово не відкрити для себе ту правду, яку не бажає ані бачити, ані чути. Тому навіть Альвасар не завітає до неї у ніч Кривавого Місяця, щоб ближче до кінця істота мала сили повернутися хоча б додому. Але цього разу Хонсу захотів показати Амону свої здібності, хоча тепер не впевнений, чи варто було це робити. Цей рогатий помітив те, чого не помічали інші. Така двоїстість переконань мандрівника заснована на його ж страхах та почутті справедливості. Він чудово знайомий із собою, але бачити ту саму двоїстість в інших для нього рівноцінно порушенню Маат. Він повинен дізнатися правду до того, як стане щось жахливе. Помітивши, що Хонсу лежить без тями й ніяк не реагує на спроби його розбудити, Амон зайшов до нього у воду та ліг поруч із ним. Він був холодний, але істоту це не відштовхувало. Можливо, це єдина можливість, коли хлопці можуть перебувати настільки близько один до одного. Амон узяв його за руку й заплющив очі.