СЛЬОЗИ ПОВНІ

Сонце сіло. День вже спеку згасив.

Пані Тиша закутала ліс…

Зорі-бризки шугнули змінить небосинь

На вбрання Королеви Небес.

І виходить вона. Невагома, струнка,

І короною сяйва блищить!

«Леді Повня!» - зірок голос тихий луна, -

«Як велично у небі летить!»

Королева сумна, не сміється вона…

І щоночі я бачу вгорі –

Зорі падають вниз: тут одна, там одна…

Леді Повні це сльози гіркі…

Гірко Повня ридає, та чому сум з’їдає?

Що турбує в ці ночі її?

А журба та безмежна, що кохана далеко,

Й Повня з цим не поможе мені!

Леді Повня, не плач! Не турбуй у цей час!

Бо вона – так мрійлива вві сні!

Подаруй краще сон. Покажи в тім сні нас!

Й перескажеш той сон і мені…

28.07.2000

Зазирніть у буктрейлер!