Краплі лонгбардного смутку

Бородатий мен (у міру геніальний й стрункий як Мусагет),

З думками про Тюдорів, схожих на вікінгів, (Хто ж з нас не думав про Римську Імперію щоденно...)

Заходить у жовтий металопластиковий кіоск,

Що має броньоване скло і решітку,

Несе туди свою крижану екзистенцію з медом

(Бо за комірне - треба платити).

Бородатий клієнт

Простягає кольорові брязкальця,

Стародавні, як ніч напередодні Різдва

(Справжні, як усе, що з Аліекспресу)

Чи то в очікуванні великих знижок

У пісках Піднебесної імперії (безбородих)*.

(Бо зима - час завірюх, доба порожніх кишень).

Бородатий приймальник

Дивиться бородатим поглядом,

Сміється

З бородатих казок

Країни де кажуть - "Мамой клянуся, це оригінал"

(Бо Лонгбардія - там, де пахощі реактиву на золото** та смачна піта).

Бородаті мрії літають колами

Над містом білих дерев і сірих хрущоб:

Ти сьогодні хотів бути лордом,

І мріяв смакувати густий ель

Плантагенетів з грудей Калліопи.

Що зроблений з поживних вод Кастальского джерела.

Але суворий світ

Ковтає три соверени Генріха VII

За ціною брухту

Латунного***.

Примітки:

- У Піднебесній імперії всі штампують не тільки соверени, але й дукати та піастри - всі, навіть жінки в третю зміну на заводі. Хоча деякі періодично видають їх за скарби Британської корони. Але то збочення і стаття за шахрайство.

** -Лонгбардію на нашому районі правильно називати "Ларьок біля зупинки". Вона справді запашна. Хто там бував не дасть мені збрехати: пахне там не Міцраїмом, а шаурмою та перегаром.

*** Генріхів сьомих нині доволі, не тільки у снах. Я вчора прийняв туди ще корону Аменхотепа і меч короля Артура (два). Дав двісті гривень до зарплати бороданю з косою.

*** бо золота на всіх не вистачає

З повагою, на творчість Артура Сіренко.

Оригінал - https://arkush.net/book/38635/10