Тигролови. Мешапи.

Анотація:

Під час преферансу.

---

Паровоз нісся в гору. Здоровенна твар, яка складалася з дев’яти блядських взяток. З неминучою катастрофою нісся крізь надії, сподівання, очікування. Прямо в стіну краху.

*

Пальці пробігли по всій масті, розставленій від сімки до туза, й дібралися до чотирьох інших карт. Цю залишаю. Тепер ці три. Цю скину. З двох, що залишились, одну треба скинути. Яку ж з них? Оцю!

“Бережеш?” — ніби насмішкувато дивились очі на залишеній.

Примариться ж таке. Що це? Знак? Чи ні? А якщо знак, то в яку сторону? Ох. Пиздець який напряг.

*

Це був ніби поза всім світом свій окремий світ. Колода карт. Наповнений чотирма різними мастями. Червоними і чорними. Зі звивистими лініями і без. Від найменших і до тузів. Скромні і нарядно вбрані.

У них свої гулянки і свої розбірки. Одні чекають, що за гра буде наступною, які правила, хто з них буде головніше. Інші сперечаються як себе називати. Це відкладені шістки розділились на французську і німецьку фракції. Хто кого перекричить, хто вони — піка, трефа й бубна чи вино, жир і дзвінка. І лише чирва гордо походжає поміж них. Хто б не переміг, вона і там, і там чирва, в багатьох іграх найголовніша масть. Шістки за те, що їх не беруть в якісь ігри, виміщують злість на ще дрібніших.

Ось пройшли стрункі сімки. Щось задумали, дивлячись на них, кругленькі вісімки. Трохи далі дев’ятки намагаються довести десяткам, що не дуже то і треба. Десятки хоч і двоцифрові, та з заздрістю поглядають на обличчя старших карт. Там валети, дами й королі вихваляються своїми нарядами. Все це вальяжно спостерігають козирні тузи.

Це свій світ. Їм немає діла до того, що робиться поза колодою, що там вирішуються чиїсь долі, лунають захопливі вигуки тих, хто виграв, і розпачливі тих, хто програв.

*

Так, цю карту забрали, це й так було ясно. Що ж вони походять? Ох і трусить мене. Сил нема чекати. Треба ж було, щоб саме такий прикуп. Та майже будь-що інше, і мені б підійшло. Як же саме це в прикупі? Ну чого? Ну чому? Тепер або вгадав, або ні.

*

Добре, що мене залишили. Оце я до сім’ї потрапив. Вся масть в зборі. Рідко таке трапляється. По-хорошому мене тут прийняли, як свого. Поки ми ще всі разом, влаштовуємо якісь свої ігри, змагання. Вони стільки всього знають. Багато чого в них навчився. Та й сам знав таке, що вони й не чули. Поки розказував, очей з мене не зводили. Аж почервонів, хех.

А ось і пішла справжня гра. Хто ж буде проти мене? Так хочеться, щоб отой. Ворог мій особистий. Скільки крові він з мене випив, скільки мучив. Бо в тих іграх він сильніше був. І, як на зло, постійно з ним перетиналися. І кожен раз він знущався з мене. Та в цій грі я сильніше. От би знов зустрітися. Віч-на-віч.

Наближається. Ще не видно хто. Ну ж бо! Але витримка, витримка й ще раз витримка. За коротку мить подив перейшов у буйну радість. Він! Ну, тепер його не відпущу. Тепер помщуся.

Зійшлися. Він як побачив мене, зблід. Аж затіпався.

— Що? Тепер не сильніший? — Розтягував насолоду моментом, дивлячись на його жах.

Цей герць був за мною. Але ж! За те, що я зробив, хтось інший відповідати не мусить. Перевернув його і на звороті багряними краплями вивів:

“Судив його і присуд самотужки виконав я — Король Треф. А за що — він сам знає.”

І розписався.

Ризикнув і отримав. Бо сміливі завжди мають щастя.

*

А-а-а-а! А-а-а-а-а-а-а! Сука! Блядь! Не вгадав. Сука! Ну чого? Ну, блядь! Ну думав же ту скинути. Ну чого ж не скинув. А-а-а-а-а-а! Всі гроші! Блядь! Блядь! А-а-а-а-а-а! Все. Пиздець. А-а-а-е-е-е-е-е. Програв. Знов. Як же не повезло. Ну чому? Блядь! А міг же, міг все відіграти. І ще б скільки виграв! Це ж всі заначки знайшов. Всі коштовності заклав. Міг же виграти, міг! Отоді б! Поклав би все назад поки вона не прийшла. Накупляв би стільки і собі, і їй, і сину. Як би вона тоді на мене дивилась би. Ох, ото було б. Ну чого було лізти у мізер! Сука! Ну чого було вісім не замовлять? І чекати, що в прикупі ще буде. І було ж! Було б дев’ять! Майже все й так би виграв! Жлоб, сука! Гандон! Падло! Мало було? А-а-а-а-а-а-а-а! Блядь! Ну чого не ту вибрав? Ну скинь же цю, а ту залиш. І зараз би такий з усіма грошима. О-о-о-о-о-о! Що б я зараз! Та я б! Бля-я-я-я-дь. Одна карта. Ну чого? Це все. Я не знаю, що тепер. И-и-и-и. И-и-и-и-и-и-и-и-и-и-и. Блядь. Як же все могло б бути гарно. Одна карта. Не ту! Не ту скинув. А-а-а-а-а! Якби ж то ту скинув.

*

Стільки грошей програть. Ще й стільки винен залишився. Блядь, це все, пиздець. Що то? Ніби якісь звуки. То до мене? Чи мені вже щось чується?

---

Відгуки:

грошей

життя

проклять