Снігопаду байду́же до правди

А за осінню – зими і зими...

Падолист обернувсь в снігопад.

Два шляхи. Й вічна прірва між ними,

Й міст тонкий – народився там сад.

Вже мороз гілочки сповиває,

Вкрились білим шляхи і сади.

Чи колись хтось у них розгадає

Вічний спомин живої води?

Снігопаду байду́же до правди,

Він мете, прагне знищить сліди...

Це водночас чеснота і вада –

Те, що в серці моєму – лиш ти.