Погляд не відводь

Не ховайся, поглЯд не відводь

Хай вони помітЯть, бІль в твоїх очах

Хай відчують трохИ, тискУ на плечах

Хай відчують всЕ, погляд не відводь

Від твоїх очей, запалає кров

Запульсує тиск, в скронях, в голові

Ти стоїш десь там, що роблять вони?

Вид твоїх очей, підкидає дров

У усі серця, щоб горіли знов

Щоб згадали все, очі не закрить

Про полон й жінок в омуті війни

Про братів-сестер, там на чужині

Щоб згадали всЕ, очі не відводь

Полонені всі то є спільний біль,

не чужі, не мертві, всі вони свої,

всі чекають знов яблук і тепла

і обіймів рідних, «дякую - жива»

Щоб ніхто не міг, погляд відвести

Щоб не міг сказать «то сліди війни»

Щоб не думав там, «не на часі це»

Щоб боліло всім, як болить в тебе

І тоді можливо, справдитися як в сні

Повернуться всі: рідні і близькі

Ми побачим знов «хлопці вдома вже»

І до них, як мрія «і дівчата теж»

І зникає біль, коли спільний він

Коли разом всі, за єдину ціль

Коли всі чекають, і всім нам болить

Разом всі ми раді, що вони живі